задушений
ЗАДУШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до задушити. Ранком товариша Кригу знайшли на дворі задушеного за горло (Ю. Янов., 1, 1958, 110); Допитлива людська думка.. була задушена, витравлена (Вол., Самоцвіти, 1952, 164); // задушено, безос. присудк. сл. Його [есесівця] задушено в кілька рук, сліди від яких запеклися кров'ю на його довгій горлянці... (Ле, Право.., 1957, 199).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | задушений | задушена | задушене | задушені |
Родовий | задушеного | задушеної | задушеного | задушених |
Давальний | задушеному | задушеній | задушеному | задушеним |
Знахідний | задушений, задушеного | задушену | задушене | задушені, задушених |
Орудний | задушеним | задушеною | задушеним | задушеними |
Місцевий | на/у задушеному, задушенім | на/у задушеній | на/у задушеному, задушенім | на/у задушених |