задіти
ЗАДІТИ, діну, дінеш, док., перех., розм. Покласти, заховати що-небудь, не знаючи, не пам'ятаючи, де, куди; загубити. - І бісів народ! Чорт його знає, де і підсвішник [підсвічник] задів. Кажу не беріть нічого з моєї хати.., - бурчав, хмурячись, Василь (Мирний, IV, 1955, 128); Шарила сірників на карнизі, а ніяк не знайде, - де вона заділа їх? Так і не знайшла (Головко, II, 1957, 116).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задіну | задінемо |
2 особа | задінеш | задінете |
3 особа | задіне | задінуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | задів | заділи |
Жіночий рід | заділа | |
Середній рід | заділо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задіньмо | |
2 особа | задінь | задіньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | задівши |