зажурюватися
ЗАЖУРЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., рідко, ЗАЖУРИТИСЯ, урюся, уришся, док. Перейматися почуттям журби, смутку; журитися. Оженився, то вже й зажурився. Не женився - не журився (Номис, 1864, № 9008); Сидить батько кінець стола, На руки схилився; Не дивиться на світ божий: Тяжко зажурився (Шевч., І, 1963, 25); Зажурилися всі від сумної бабусиної розповіді (Хижняк, Тамара, 1959, 182); * Образно. Чом ти зажурилась, ти скажи, тополе? Знову одиноко ти стоїш між нив (Сос., Солов. далі, 1957, 19); //за ким, чим, по кому, чому. Горювати, тужити за ким-, чим-небудь. - Чи не за золотогривим, Христе, зажурилася так? - спитав Свирид, глянувши на смутну Христю (Мирний, І, 1954, 243); Не мало ми воювали, стоптали чобіт рудих, І якщо згадати мертвих, то я зажурюсь по них (Мал., Звенигора, 1959, 96).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зажурююся | зажурюємося |
2 особа | зажурюєшся | зажурюєтеся |
3 особа | зажурюється | зажурюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зажурюватимуся | зажурюватимемося |
2 особа | зажурюватимешся | зажурюватиметеся |
3 особа | зажурюватиметься | зажурюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зажурювався | зажурювалися |
Жіночий рід | зажурювалася | |
Середній рід | зажурювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зажурюймося | |
2 особа | зажурюйся | зажурюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зажурюючись | |
Минулий час | зажурювавшись |