заздрощі
ЗАЗДРОЩІ, ів, мн. Те саме, що заздрість. Залізо іржа з'їдає, а заздрий від заздрощів погибає. (Укр.. присл.., 1955, 218); Загомонів [натовп], посипались жарти, в яких, окрім веселощів, почувався і подив, і заздрощі, і навіть острах: - Стережіться, хлопці,- щасливець між нами! (Гончар, І, 1959, 47); - Петрик трісне з заздрощів, коли побачить мене у цих чоботях (Багмут, Опов., 1959, 5).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | заздрощі | |
Родовий | заздрощів | |
Давальний | заздрощам | |
Знахідний | заздрощі | |
Орудний | заздрощами | |
Місцевий | на/у заздрощах | |
Кличний | заздрощі |