закляклий
ЗАКЛЯКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до заклякнути, заклякти. Вітер задував вогонь, а подерте лахміття не захищає закляклого від холоду тіла (Тулуб, Людолови, І, 1957, 187); Гутман вилуплює п'яні очі на закляклого від здивування й огиди офіцера (Кол., На фронті.., 1959, 139); // у знач. прикм. На помості корабельнім розгорілося багаття, то матроси розпалили, щоб закляклі руки гріти (Л. Укр., І, 1951, 310); Макітра.. стяг із закляклого трупа не тільки каптан, а ще й камізельку (Панч, Гомон. Україна, 1954, 441).
Немов (наче і т. ін. ) закляклий (заклякла і т. ін.) - непорушний. Усі стояли, немов закляклі (Коцюб., II, 1955, 391).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закляклий | заклякла | заклякле | закляклі |
Родовий | закляклого | закляклої | закляклого | закляклих |
Давальний | закляклому | закляклій | закляклому | закляклим |
Знахідний | закляклий, закляклого | закляклу | заклякле | закляклі, закляклих |
Орудний | закляклим | закляклою | закляклим | закляклими |
Місцевий | на/у закляклому, закляклім | на/у закляклій | на/у закляклому, закляклім | на/у закляклих |