закоренілий
ЗАКОРЕНІЛИЙ, а, е. 1. Який міцно встановився, усталився; застарілий (про звичку, звичай і т. ін.). Скільки, дійсно, треба було витратити сил, щоб переконать, витравить з Казанка закоренілі в ньому дрібновласницькі забобони (Крот., Сини.., 1948, 44).
2. Який не піддається виправленню, перевихованню; затятий, запеклий (про людей). [Кіндрат Антонович:] І закоренілому душогубові суд дає способи виправдатись, а ви, не знаю вже по якому закону, хочете мене судити! (Кроп., II, 1958, 283); Реальність наших планів нині змушені визнати навіть найбільш закоренілі зарубіжні песимісти (Ком. Укр., 1. 1959, 31).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закоренілий | закореніла | закореніле | закоренілі |
Родовий | закоренілого | закоренілої | закоренілого | закоренілих |
Давальний | закоренілому | закоренілій | закоренілому | закоренілим |
Знахідний | закоренілий, закоренілого | закоренілу | закореніле | закоренілі, закоренілих |
Орудний | закоренілим | закоренілою | закоренілим | закоренілими |
Місцевий | на/у закоренілому, закоренілім | на/у закоренілій | на/у закоренілому, закоренілім | на/у закоренілих |