закортіти
ЗАКОРТІТИ, тить, кому, заст. кого, безос., перев. з інфін., розм. Док. до кортіти. Йому закортіло заглянуть в той шинок, бо таких шинків давніше не було в Журбанях (Н.-Лев., І, 1956, 465); Ще перші дні по закінченні навчання в гімназії, як стануть уже роз'їздитися товариші на канікули по домівках, закортить і Павлові додому (Головко, II, 1957, 409); І обернуться в дітлахів Обох нас закортіло, І враз у синь обруч злетів, Підкинутий уміло (Рильський, III, 1961, 267); Хлопцеві закортіло й собі поласувати горіхами (Трубл., Мандр., 1938, 71).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закорчу | закортимо |
2 особа | закортиш | закортите |
3 особа | закортить | закортять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | закортів | закортіли |
Жіночий рід | закортіла | |
Середній рід | закортіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закортімо | |
2 особа | закорти | закортіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | закортівши |