залементувати
ЗАЛЕМЕНТУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Почати лементувати, кричати від страху, болю, захоплення і т. ін. Не бачила [Марія], як наші «катюші» з-за гори полоснули вогнем на долину, де закрутилась, залементувала фашистська піхота (Кучер, Чорноморці, 1956, 373); Дико залементувавши, Максим хотів був кинутися навтьоки, та злість вже заїла його, і він ще разів кілька штурхнув через пліт своєю ковінькою (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 229); Діти, зачувши таку новину, зойкнули гуртом, одним подихом, а потім залементували загомоніли, підскакуючи на партах (Цюпа, Грози.. 1961, 117); // Голосно заплакати; заридати. - Вона ж у мене одна... одна, - насилу за плачем одказала жінкі і ще дужче залементувала (Мирний, IV, 1955, 172)
2. Почати вигукувати що-небудь з радістю, жалем плачем і т. ін. Аж ось коло того вікна, що з кімнати, радісно зарепетував, залементував хтось на увесь двір, -Хлопці - сюди! (Вас., І, 1959, 287); - Діточки мої рідні, ручата нещасні, ноженята помучені, - залементувала стара серед подвір'я і підняла висушені рукі до неба (Стельмах, Хліб.., 1959, 218); - Ой, куме, - залементувала Смаранда, хапаючись руками за щоки, ніби у неї боліли зуби. - Не кажи так... (Чаб., Балкан. весна, 1960, 364).
3. Загавкати пронизливо, завалувати (про собак). По заду залементували у дворах собаки (Панч, Мир, 1937, 57)
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | залементую | залементуємо |
2 особа | залементуєш | залементуєте |
3 особа | залементує | залементують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | залементував | залементували |
Жіночий рід | залементувала | |
Середній рід | залементувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | залементуймо | |
2 особа | залементуй | залементуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | залементувавши |