заложник
ЗАЛОЖНИК, а, ч. Особа, насильно затримувана однією з воюючих сторін, щоб мати змогу вимагати що-небудь від держави, організації, групи і т. ін., до яких належить ця особа; заручник. У містечку ходили патрулі, сиділи в льоху заложники (Вас., Незібр. тв., 1941, 64); Озброєні до зубів бандити йшли на штурм барикад, женучи поперед себе заложників (Гончар, III, 1959, 445); - Передайте лісовикам, бандитам своїм, щоб були завтра всі дома. А ні - заложників братимемо (Головко, Літа.., 1956, 10); Маючи заложника, легше розмовляти з куркулем (Багмут, Щасл. день.., 1959, 219).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | заложник | заложники |
Родовий | заложника | заложників |
Давальний | заложникові, заложнику | заложникам |
Знахідний | заложника | заложників |
Орудний | заложником | заложниками |
Місцевий | на/у заложнику, заложникові | на/у заложниках |
Кличний | заложнику | заложники |