зальоти
ЗАЛЬОТИ, ів, мн. Залицяння; любовні пригоди. [Зінька:] Ач, стара, вже й зуби погнили, а їй зальоти на думці: заманулося на старість у гречку скакати! (Кроп., II, 1958, 41); - Е, що бачу! Ви з гризоти Вбрались, ніби на зальоти, У червоні сап'янці! (Фр., XII, 1953, 21); Дуже можливо, що Настя була не від того, що до неї залицяється такий завидний жених. Але батько добре знав ціну тим багатійським зальотам: пограється й покине (Минко, Моя Минківка, 1962, 130).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зальоти | |
Родовий | зальотів | |
Давальний | зальотам | |
Знахідний | зальоти | |
Орудний | зальотами | |
Місцевий | на/у зальотах | |
Кличний | зальоти |
заліт
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | заліт | зальоти |
Родовий | зальоту | зальотів |
Давальний | зальотові, зальоту | зальотам |
Знахідний | заліт | зальоти |
Орудний | зальотом | зальотами |
Місцевий | на/у зальоті | на/у зальотах |
Кличний | зальоте | зальоти |