заляскати
ЗАЛЯСКАТИ, аю, аєш, док. Почати ляскати, ударяти чим-небудь по чомусь, утворюючи короткі дзвінкі звуки, ляскіт. Дід порався у садку, вештався по пасіці, а в його самі вуха чогось прислухались, чи не заляскає праник в березі (Н.-Лев., IV, 1956, 214); [Суховій:] О, сова, чи що, пролетіла і крилами заляскала, аж луна пішла по лісі (Крон., V, 1959, 348); Аж ось заляскало щось палицею у двері, аж мати кинулась і застогнала (Вас., Вибр., 1950, 186); Долетіло тупотіння коней, зарипів віз, заляскав батіг, і басистий чоловічий голос гукнув хазяїна (Тулуб, Людолови, І, 1957, 64); Пролунав гудок паровоза. Таращанці посипали в теплушки, ешелон заляскав буферами і рушив вперед (Довж., І, 1958, 203); // Заспівати, видаючи специфічні звуки; залящати (про солов'я). Стає тихо-тихо, аж доки не заляскає соловей (Панч, Вибр., 1947, 285).
Заляскати в долоні - заплескати в долоні, зааплодувати, виражаючи схвалення чому-небудь або радість з приводу чогось. - Браво, Вадику! - тихенько, як могла стриматися, заляскала Галина в долоні (Ле, В снопі.., 1960, 178).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заляскаю | заляскаємо |
2 особа | заляскаєш | заляскаєте |
3 особа | заляскає | заляскають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заляскав | заляскали |
Жіночий рід | заляскала | |
Середній рід | заляскало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заляскаймо | |
2 особа | заляскай | заляскайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заляскавши |