замовець
ЗАМОВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто замовляє (у 1 знач.) що-небудь. - Років двадцять, як кинув чоботарювати [Макар Сидорович], всіх своїх замовців розгубив (Руд., Вітер.., 1958, 122); Хоч Мотря й продала мало не ввесь Денисів інструмент, дід усе ж знайшов дві-три справні копили, ніж, молоток, обценьки та кілька добрих шматків шкіри.. Знайшлися й замовці (Тулуб, Людолови, І, 1957, 112).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | замовець | замовці |
Родовий | замовця | замовців |
Давальний | замовцеві, замовцю | замовцям |
Знахідний | замовця | замовців |
Орудний | замовцем | замовцями |
Місцевий | на/у замовці, замовцеві | на/у замовцях |
Кличний | замовцю | замовці |