замолювати
ЗАМОЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМОЛИТИ, олю, олиш, док., перех. 1. перев. у сполуч, із сл. гріхи. Довгими молитвами спокутувати свої гріхи. Молода, небесної краси черниця у пустелі десь замолює свої гріхи (Кач., II, 1958, 22); [Степанида:] А скільки ми тратимось задля бога і на оливу, і на свічі?.. Хоч би й були які гріхи, то вже ми їх замолили... (Крон., І, 1958, 125); // перен., розм. Старанною роботою, добрими вчинками і т. ін. спокутувати свою провину. Працював [Веренчук] у колгоспі справно, замолював гріхи (Жур., Звич. турботи, 1960, 214).
2. тільки док., перен., рідко Почати пристрасно благати про що-небудь; замолитися (у 2 знач.). - Одарко, голубко моя! - замолила Пріська. - Сам господь тобі заплате [заплатить] тим добром, що ти для нас робиш (Мирний, III, 1954, 31)
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замолюю | замолюємо |
2 особа | замолюєш | замолюєте |
3 особа | замолює | замолюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замолюватиму | замолюватимемо |
2 особа | замолюватимеш | замолюватимете |
3 особа | замолюватиме | замолюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | замолював | замолювали |
Жіночий рід | замолювала | |
Середній рід | замолювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замолюймо | |
2 особа | замолюй | замолюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | замолюючи | |
Минулий час | замолювавши |