замурмотати
ЗАМУРМОТАТИ, очу, очеш і ЗАМУРМОТІТИ очу, отиш, док., перех. і неперех. Почати мурмотат тихо, невиразно говорити. Троянці всі замурмотали Дидоні низько в ноги пали (Котл., 1, 1952, 71); - Бурчить... бурчить... - повторила стара попадя, встала перейшла, постукуючи, хату, сіла на другий стілець і замурмотіла собі щось під ніс (Коцюб., І, 1955, 319). Селяни злякано поточилися назад. - Нехай господь боронить і милує! - замурмотіли вони (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 18).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замурмочу | замурмочемо |
2 особа | замурмочеш | замурмочете |
3 особа | замурмоче | замурмочуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | замурмотав | замурмотали |
Жіночий рід | замурмотала | |
Середній рід | замурмотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замурмочімо | |
2 особа | замурмочи | замурмочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | замурмотавши |