замучений
ЗАМУЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до замучити. Одеса й досі пам'ятає.. імена всіх сімнадцяти одеських підпільників, замучених у катівнях контрреволюції (Кучер, Чорноморці, 1956, 98); Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить. І на апостольськім престолі Чернець годований сидить (Шевч., І, 1951, 265); Я бідний та такий замучений! Відірвався від свого пня, від мужицтва і як лист дубовий не даюся ще осені, але в'яну, ой жовтію (Стеф., III, 1954, 128).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | замучений | замучена | замучене | замучені |
Родовий | замученого | замученої | замученого | замучених |
Давальний | замученому | замученій | замученому | замученим |
Знахідний | замучений, замученого | замучену | замучене | замучені, замучених |
Орудний | замученим | замученою | замученим | замученими |
Місцевий | на/у замученому, замученім | на/у замученій | на/у замученому, замученім | на/у замучених |