замчище
ЗАМЧИЩЕ1 , а, ч. і с. 1. Збільш. до замок. [Бабуся:] Не думай... засни хоч трішечки: ти одна тепер голова на ціле замчище (Стар., Облога.., 1961, 21); А чи скоро, чи не скоро, Тілько так в обідню пору Наїздить на пречудовий Десь замчище він змійовий (Манж., Тв., 1955, 175); З кутків дивовижні сповзаються тіні, Дерева чи скелі, уламки колон, Оселі чи замчища старовинні, - І все це зринає, неначе крізь сон (Перв., II, 1958, 367).
2. Місце, де був замок; руїни замка. На самому шпилечку [гори] лежали великі руїни. То було замчище (Мирний, І, 1954, 248); На високій Замковій горі, де понад двісті років тому височів пишний палац гетьма на Богдана, а нині по замчищу, порослому полином та будяками, залишилися самі сумні руїни, - стояв німой урочисто величезний мальовничий натовп (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 158).
ЗАМЧИЩЕ2, а, ч. і с. Збільш, до замок. Брат.. зробив сундук і покрив його чорним лаком, так що він став схожий на гроб, прикував до нього здоровенний замчище, приробив залізну ручку (Тют., Вир, 1964, 49).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | замчище | замчища |
Родовий | замчища | замчищ |
Давальний | замчищу | замчищам |
Знахідний | замчище | замчища |
Орудний | замчищем | замчищами |
Місцевий | на/у замчищі, замчищу | на/у замчищах |
Кличний | замчище | замчища |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | замчище | замчища |
Родовий | замчища | замчищ |
Давальний | замчищу | замчищам |
Знахідний | замчище | замчища |
Орудний | замчищем | замчищами |
Місцевий | на/у замчищі, замчищу | на/у замчищах |
Кличний | замчище | замчища |