запоряджувати
ЗАПОРЯДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПОРЯДИТИ, джу, диш, док., діал. Розпоряджатися. - Хоч пан Славко вже повнолітній та може сам собою запоряджувати, отже, проте, я не хочу ставати на заваді між ним і його родиною (Март., Тв., 1954, 449); Стіл завсіди заставлений був так, як сам [пан] запорядить (Фр., II, 1950. 367).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запоряджую | запоряджуємо |
2 особа | запоряджуєш | запоряджуєте |
3 особа | запоряджує | запоряджують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запоряджуватиму | запоряджуватимемо |
2 особа | запоряджуватимеш | запоряджуватимете |
3 особа | запоряджуватиме | запоряджуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | запоряджував | запоряджували |
Жіночий рід | запоряджувала | |
Середній рід | запоряджувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запоряджуймо | |
2 особа | запоряджуй | запоряджуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | запоряджуючи | |
Минулий час | запоряджувавши |