запій
ЗАПІЙ, пою, ч. Хворобливий потяг до алкогольних напоїв; період безперервного пияцтва. Піщани справді розпились, розледачіли.. Коли не на панщині, то в корчмі. Іржа не одного вже купав і в березині від запою... не помагає! (Мирний, І, 1949, 205); * Образно. Він копався в книжках, переглядав бібліотечні картотеки з географії, етнографії, діалектології та історії і робив виписки.. З цього наукового запою завжди витвережував його Владек (Іваничук, На краю.., 1960, 23).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | запій | запої |
Родовий | запою | запоїв |
Давальний | запоєві, запою | запоям |
Знахідний | запій | запої |
Орудний | запоєм | запоями |
Місцевий | на/у запої | на/у запоях |
Кличний | запою | запої |