запінений
ЗАПІНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до запінити. В темряві показалися високі береги, запінені білими бурунами (Кучер, Чорноморці, 1956, 408).
2. у знач. прикм. Який запінився. Сімон, запінений зо злості, зірвався з місця (Фр., І, 1955, 326); Дзвінко прискає і дзюрчить запашне запінене молоко у дерев'яні та алюмінієві цеберка... (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 371).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | запінений | запінена | запінене | запінені |
Родовий | запіненого | запіненої | запіненого | запінених |
Давальний | запіненому | запіненій | запіненому | запіненим |
Знахідний | запінений, запіненого | запінену | запінене | запінені, запінених |
Орудний | запіненим | запіненою | запіненим | запіненими |
Місцевий | на/у запіненому, запіненім | на/у запіненій | на/у запіненому, запіненім | на/у запінених |