зараннє
ЗАРАННЄ, присл., заст. 1. Рано-вранці. У хаті у них нікого не було. Зараннє пішли маток [конопель] тягати: опізнились помочити (Барв., Опов.., 1902, 380).
2. Заздалегідь. Зараннє Гарненько з лиха б напились, ..А потім ніж - і потекла Свиняча кров, як та смола, З печінок ваших [царів] поросячих (Шевч., II, 1953, 202).
3. Передчасно. Старі зараннє повмирали, А ми малими розійшлись (Шевч., II, 1953, 205).
заранній
ЗАРАННІЙ, я, є. Дуже ранній; передчасний. Те слово гаряче Й натхнуло відвагу у серце хлоп'яче, Що тра пильнувать і кохати родину, Нехибно за неї стоять до загину, Хоч би й довелося в заранню могилу Зложити юнацьку, надламану силу! (Стар., Вибр., 1959, 39); Трохи зараннє материнство надломило юність Барбари, вона ніби постаршала (Ле, Наливайко, 1957, 246).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заранній | зарання | зараннє | заранні |
Родовий | зараннього | заранньої | зараннього | заранніх |
Давальний | заранньому | заранній | заранньому | зараннім |
Знахідний | заранній, зараннього | заранню | зараннє | заранні, заранніх |
Орудний | зараннім | заранньою | зараннім | заранніми |
Місцевий | на/у заранньому, зараннім | на/у заранній | на/у заранньому, зараннім | на/у заранніх |