засмикувати
ЗАСМИКУВАТИ1, ую, уєш, недок., ЗАСМИКАТИ, засмикаю, засмикаєш і рідко засмичу, засмичеш, док., перех. і без додатка. 1. Стомлювати частими поїздками, важкою роботою і т. ін. (коня). Засмикати коня.
2. перен., розм. Змучувати, стомлювати кого-небудь безперервними вимогами, питаннями, дорученнями і т. ін. - Ось ви не гарячіться, дівчатка, не засмикуйте свого отамана, - спокійно стримував він заробітчанок (Гончар, І, 1959, 39); Під час перерви зразу в піонерську кімнату набивається повно піонерів. Старшу піонер-вожату засмикали зовсім - запитують, поради просять, допомоги (Коп., Подарунок, 1956, 5).
3. тільки док. Почати смикати; зашарпати, засіпати. - Мамо! Мамо! - засмикав Гриць за руку матір (Збан., Сеспель, 1961, 430); Докійка.. швидко запрацювала руками, засмикала коров'ячі дійки (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 124); Янек зціпив зуби і незграбно засмикав повіддям (Тулуб, Людолови, І, 1957, 4); Костенко нервово засмикав бровою, пішов з хати (Кучер, Трудна любов, 1960, 150).
ЗАСМИКУВАТИ2, ую, уєш, недок., ЗАСМИКНУТИ, ну, неш, док., перех. Різким рухом, ривками, поривчасто посувати край завіси, штори і т. ін.). [Віра:] Він любить... він любить її, іншу! Кращу за мене... (Нервово засмикує завісу алькова і йде на середину кімнати) (Коч., II, 1956, 405).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засмикую | засмикуємо |
2 особа | засмикуєш | засмикуєте |
3 особа | засмикує | засмикують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засмикуватиму | засмикуватимемо |
2 особа | засмикуватимеш | засмикуватимете |
3 особа | засмикуватиме | засмикуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | засмикував | засмикували |
Жіночий рід | засмикувала | |
Середній рід | засмикувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засмикуймо | |
2 особа | засмикуй | засмикуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | засмикуючи | |
Минулий час | засмикувавши |