засмучувати
ЗАСМУЧУВАТИ, ую, уєш, недок.. ЗАСМУТИТИ, смучу, смутиш, док., перех. 1. Викликати смуток у кого-небудь. Згадка про Ілаша, їх старшого сина, що так без вісті і чутки заподівся перед кількома роками, усе засмучувала їх (Мак., Вибр., 1956, 412); Смерть Асмуса глибоко засмутила Святослава (Скл., Святослав, 1959, 176); // Наповнювати смутком (душу, серце). Не хотів він розжалобить мене, а глибоко уразив серце, важко засмутив душу (Стор., І, 1957, 80); Ні, сьогодні не найдете ви, Чим би серце засмутить (Рильський, І, 1956, 94); // Завдавати кому-небудь горя, жалю. Частіше мене засмучують звістки од Вас, а на цей раз дещо й потішило (Коцюб., III, 1956, 459); Всім було прикро за свого бригадира, за хорошого, привітного, працьовитого Павла. Його сутичка з Таранушкою засмутила всіх (Хижняк, Килимок, 1961, 12).
2. Робити похмурим, безрадісним що-небудь. Його пісеньки співала колись уся Прага, то чи стане засмучувати він своє рідне золоте місто похмурими мелодіями плачу? (Загреб., Європа 45, 1959, 163).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засмучую | засмучуємо |
2 особа | засмучуєш | засмучуєте |
3 особа | засмучує | засмучують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засмучуватиму | засмучуватимемо |
2 особа | засмучуватимеш | засмучуватимете |
3 особа | засмучуватиме | засмучуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | засмучував | засмучували |
Жіночий рід | засмучувала | |
Середній рід | засмучувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засмучуймо | |
2 особа | засмучуй | засмучуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | засмучуючи | |
Минулий час | засмучувавши |