заснулий
ЗАСНУЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до заснути. -Коли б у нас дітки, - щебече ще не зовсім заснулий Івась (Григ., Вибр., 1959, 125); Рідне місто її лежало чисте, красиве, ніби заснуле у теплі нежаркого сонця (Собко, Нам спокій.., 1959, 4); // у знач. прикм. Навколо заснулий степ, у нескошених хлібах купається місяць (Цю-па, Вічний вогонь, 1960, 88); Немов хто гарячою крицею торкнувся до заснулого серця - і, як пожежа, спалахнули бажання (Вас., II, 1959, 272).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заснулий | заснула | заснуле | заснулі |
Родовий | заснулого | заснулої | заснулого | заснулих |
Давальний | заснулому | заснулій | заснулому | заснулим |
Знахідний | заснулий, заснулого | заснулу | заснуле | заснулі, заснулих |
Орудний | заснулим | заснулою | заснулим | заснулими |
Місцевий | на/у заснулому, заснулім | на/у заснулій | на/у заснулому, заснулім | на/у заснулих |