засоромлений
ЗАСОРОМЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до засоромити. - А ви будьте веселіший, бо так же скучно сидіти, - закінчила вона і, трохи засоромлена невдачею, встала й одійшла од Вови (Вас., І, 1959, 88).
2. у знач. прикм. Який засоромився, зніяковів, збентежився і т. ін. Молодий хлопець мовчить засоромлений (Л. Укр., II, 1951, 143); Засоромлена, що знову пошилась в дурні, Сахно поспішила в коридор (Смолич, І, 1958, 62); * Образно. Іноді вуличка вганялася просто в дерево і, засоромлена, відразу ж бралася вбік (Загреб., Європа. Захід, 1961, 107); // Який виражає засоромлення. Почувши це ймення, Харитін липнув [глипнув] засоромленими очима й знов опустив їх додолу (Н.-Лев., III, 1956, 10).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | засоромлений | засоромлена | засоромлене | засоромлені |
Родовий | засоромленого | засоромленої | засоромленого | засоромлених |
Давальний | засоромленому | засоромленій | засоромленому | засоромленим |
Знахідний | засоромлений, засоромленого | засоромлену | засоромлене | засоромлені, засоромлених |
Орудний | засоромленим | засоромленою | засоромленим | засоромленими |
Місцевий | на/у засоромленому, засоромленім | на/у засоромленій | на/у засоромленому, засоромленім | на/у засоромлених |