засюрчати
ЗАСЮРЧАТИ, чу, чиш, док. 1. без додатка і у що. Почати сюрчати. Засюрчав тривожний різкий свищик (Вас., І, 1959, 205); Засюрчав свисток кондуктора. І поїзд рушив (Головко, II, 1957, 458); Нагодився урядник, засюрчав мов навіжений, і довелося чоловікові втікати (Стельмах, І, 1962, 362); Я засюрчав у судійський [суддівський] свисток, призначив штрафний за грубість (Ряб., Жайворонки, 1957, 184).
2. Почати видавати різкі короткі й часті звуки (про коників, птахів і т. ін.). Поблизу в траві засюрчав коник (Мирний, IV, 1955, 307); Відчувши тишу, за грубкою колискова засюрчав цвіркун (Речм., Весн. грози, 1961, 28).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засюрчу | засюрчимо |
2 особа | засюрчиш | засюрчите |
3 особа | засюрчить | засюрчать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | засюрчав | засюрчали |
Жіночий рід | засюрчала | |
Середній рід | засюрчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засюрчімо | |
2 особа | засюрчи | засюрчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | засюрчавши |