заторохтіти
ЗАТОРОХТІТИ, хчу, хтиш, док. 1. Почати торохтіти, утворюючи переривчасті звуки. Намисто заторохтіло, мов горох, розкотившись по долівці (Коцюб., І, 1955, 72); Десь недалеко заторохтів кулемет (Довж., І, 1958, 135); // безос. Раптом здалеку в повітрі загуло, заторохтіло. Літаки!.. (Руд., Остання шабля, 1959, 399); // у що, чим і по чому. Гучно і ритмічно застукати. Гайдучина Знов в барабан заторохтів (Фр., X, 1954, 340); Важкі краплі дощу розмірена і владно заторохтіли по листях соняшників (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 29).
2. перен., розм. Заговорити дуже швидко, скоромовкою. - Брешуть, папочку! - стрибнувши у світлицю, заторохтіла Оришка. - Не вірте сьому (Мирний, III, 1954, 311); Побачивши, що Надія уже не спить, Крихточка одразу ж заторохтіла: - Ой, Надійко! З приїздом! (Баш, Надія, 1960, 28).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заторохчу | заторохтимо |
2 особа | заторохтиш | заторохтите |
3 особа | заторохтить | заторохтять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заторохтів | заторохтіли |
Жіночий рід | заторохтіла | |
Середній рід | заторохтіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заторохтімо | |
2 особа | заторохти | заторохтіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заторохтівши |