затула
ЗАТУЛА, и, ж. 1. розм. Предмет, яким що-небудь затуляють, закривають. Марія витопила піч. Закривши її затулою, спинила прання (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 322); Татари відкрили затулу й помітили Настю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 141).
2. діал. Відлога у верхньому одязі; каптур, капюшон.- Підніми, затулу, то воно затишніше буде од вітру (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | затула | затули |
Родовий | затули | затул |
Давальний | затулі | затулам |
Знахідний | затулу | затули |
Орудний | затулою | затулами |
Місцевий | на/у затулі | на/у затулах |
Кличний | затуло | затули |
затулити
ЗАТУЛИТИ див. затуляти.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затулю | затулимо |
2 особа | затулиш | затулите |
3 особа | затулить | затулять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затулив | затулили |
Жіночий рід | затулила | |
Середній рід | затулило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затулімо | |
2 особа | затули | затуліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | затуливши |