затупіти
ЗАТУПІТИ, ію, ієш, док., розм. Те саме, що затупитися. [Xор косарів:] Коси нам не затупіють: Клепані гаразд, Руки наші не умліють. Скосим луг зараз! (Крон., V, 1959, 131); Марія картає себе: «Колись ти була бібліотекаркою в полку.. А зараз... Ким ти стала? Мозок твій затупів, думки крутяться навколо горщика з картоплею» (Руд., Остання шабля, 1959, 41).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затупію | затупіємо |
2 особа | затупієш | затупієте |
3 особа | затупіє | затупіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затупів | затупіли |
Жіночий рід | затупіла | |
Середній рід | затупіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затупіймо | |
2 особа | затупій | затупійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | затупівши |