затікати
ЗАТІКАТИ, ає, недок., ЗАТЕКТИ, ече, док. 1. Потрапляти куди-небудь, до чогось, за щось, звичайно в невеликих кількостях (про рідину). Густе молоко дзвінко дзюрить в дійницю та затікає теплим струмочком аж за рукав (Коцюб., II, 1955, 324); Болото ліпилося до черевиків, і вода затікала (Томч., Готель.., 1960, 133); * Образно. Затікає холод Левкові за спину (Стельмах, Хліб.., 1959, 82); // Наповнюватися чим-небудь рідким. Очі нічого в темряві не бачили, тільки від напруги сльозою затікали (Ле, Хмельницький, І, 1957, 15); Буває, що вухо затече вушними виділеннями (Лікар. рослини.., 1958, 42).
2. Просякати, насичуватися вологою, водою; робитися мокрим. - Лишень здалося би, - каже [Аниця], - острішок поправити, бо завсігди затікає (Март., Тв., 1954, 36); Це хліб.. Тут... зверху трохи затекло, а то тобі - як порох сухе... (Мирний, II, 1954, 163); Мокрий до нитки, жандарм по-хазяйськи оглянув карабін, чи не затік де (Кол., Терен.., 1959, 369).
3. Набрякати від порушення кровообігу, втрачаючи чутливість, гнучкість (про руки, ноги). [Петро:] Що його так стояти зв'язаним - руки затікають (Собко, П'єси, 1958, 17); Вже затекли у нього ноги, надулись жили на руках... (Сос., І, 1957, 378).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затікаю | затікаємо |
2 особа | затікаєш | затікаєте |
3 особа | затікає | затікають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затікатиму | затікатимемо |
2 особа | затікатимеш | затікатимете |
3 особа | затікатиме | затікатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затікав | затікали |
Жіночий рід | затікала | |
Середній рід | затікало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затікаймо | |
2 особа | затікай | затікайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | затікаючи | |
Минулий час | затікавши |