захарчати
ЗАХАРЧАТИ, чу, чиш, док., розм. 1. Почати харчати, видавати хрипкі звуки. Кривава смага криє запечені уста його; немов хто здавив за горло - захарчав він, застогнав... (Мирний, І, 1954, 359); // Почати видавати звуки, схожі на хрипіння. Вовк не завив, а якось захарчав, квакнув, підскочив угору і безсило опустився на землю, підгрібаючи її лапами (Стельмах, І, 1962, 208); Стінний годинник немов спросоння захарчав, пробив дванадцять (Донч., V, 1957, 381).
2. Заговорити хрипливим голосом. - А мене приймаєте? - недобре захарчав Онохрій Литка (Епік, Тв., 1958. 312); // Загавкати глухо, хрипло; загарчати. Вгамувавши собаку, що був захарчав на незнайомих, жінка, спинилася (Перв., Атака.., 1946, 138).
3. рідко. Почати хропіти (уві сні). В одну мить пірнули [хлопці] під ковдри, захропіли, засвистіли носами, захарчали сонно (Збан., Курил. о-ви, 1963, 129).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захарчу | захарчимо |
2 особа | захарчиш | захарчите |
3 особа | захарчить | захарчать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | захарчав | захарчали |
Жіночий рід | захарчала | |
Середній рід | захарчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захарчімо | |
2 особа | захарчи | захарчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | захарчавши |