захорувати
ЗАХОРУВАТИ, ую, уєш і ЗАХОРІТИ, ію, ієш, док., без додатка і на що, діал. Захворіти. Отже як став старий [дід Улас], немічний, та ще й захорував до того,- так його й одпустили з двору, щоб не переводив даремно панського хліба... (Мирний, І, 1949, 148); Жінка його захорувала на сухоти (Л. Янов., І, 1959, 377); Покинули хату свою, ішли, довго-довго йшли. По дорозі захорів у неї брат маленький (Головко, І, 1957, 91); // за ким, перен. Болісно пережити відсутність кого-небудь. Вона не раз перед багатими сусідками, немов ненароком, споминала, як то панна аж захорувала за її Даркою (Л. Укр., III, 1952, 636).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захорую | захоруємо |
2 особа | захоруєш | захоруєте |
3 особа | захорує | захорують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | захорував | захорували |
Жіночий рід | захорувала | |
Середній рід | захорувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захоруймо | |
2 особа | захоруй | захоруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | захорувавши |