зачинатель
ЗАЧИНАТЕЛЬ, я, ч. Той, хто першим починає яку-небудь важливу, серйозну справу. Сковороду можна вважати зачинателем жанру байки, який набув широкого розвитку в українській літературі у XIX ст. (Іст. укр. літ., І, 1954, 117); Радянському народові припала історична роль зачинателя, піонера в прокладанні нового суспільного розвитку (Програма КПРС, 1961, 15).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зачинатель | зачинателі |
Родовий | зачинателя | зачинателів |
Давальний | зачинателеві, зачинателю | зачинателям |
Знахідний | зачинателя | зачинателів |
Орудний | зачинателем | зачинателями |
Місцевий | на/у зачинателі | на/у зачинателях |
Кличний | зачинателю | зачинателі |