зачмихати
ЗАЧМИХАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. Почати чмихати, видавати короткі уривчасті звуки (про людину, тварину).- Гм, кахи, кахи! Гм! - зачмихав Хаврусь (Н.-Лев., III, 1956, 345); Хмурий Остап опустив чубату голову, зачмихав синім, як воловий ріг, носом (Горд., II, 1959, 293); Тільки вона наблизилася з дійницею до рябої, як та кинулась наперед, вскочила передніми ногами в годівницю і, лякливо поглядаючи, зачмихала (Колг. Укр., 8, 1956, 33).
2. Почати приглушено сміятися.- Ач сміються, вилупки! - сказав Яків.. Дітвора ще дужче зачмихала (Мирний, І, 1954, 241).
3. перен. Випускаючи пару, дим, газ, почати утворювати уривчасті шиплячі звуки (про машини). Пізно вночі паровоз важко зачмихав, і ешелон рушив (Багмут, Щасл. день.., 1951, 56); Разів зо три диркнув кулемет. Літак схитнувся, зачмихав димом, блиснуло під крилом рухливе полум'я (Збан., Крил. гонець, 1953, 40).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зачмихаю | зачмихаємо |
2 особа | зачмихаєш | зачмихаєте |
3 особа | зачмихає | зачмихають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зачмихав | зачмихали |
Жіночий рід | зачмихала | |
Середній рід | зачмихало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зачмихаймо | |
2 особа | зачмихай | зачмихайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зачмихавши |