зашипіти
ЗАШИПІТИ, плю, пиш; мн. зашиплять; док. 1. Почати шипіти. В печі щось бухнуло, зашипіло, засичало. То збігав куліш (Коцюб., І, 1955, 15); Патефон м'яко ліг на обтягнуте оксамитом крісло... Тихо зашипіла голка по пластинці (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 35).
2. на кого і без додатка. Почати видавати шиплячі звуки. Гадюка з-під куща на Йвася зашипіла І Йвася бідного вкусила (Бор., Тв., 1957, 186); // Почати протяжно вимовляти звук «ш», вгамовуючи кого-небудь, встановлюючи тишу.- Ш-ша! - зашипів, як гусак, Качковський (Л. Укр., III, 1952, 672).
3. на кого і без додатка, перен., розм. Заговорити напівголосно, зі злістю і роздратуванням.- Ти куди? - зашипів на нього Тимко.- Хлопців шукати... (Тют., Вир, 1964, 46); Темрява трохи розсіялась і він ясно побачив двох моряків, що точили шлангом з бочки вино.. Крайнюк кинувся до них, уже не криючись, люто зашипів, ковтаючи слова від злості: - Струнко! Ви хто такі? Ви арештовані!.. (Кучер, Голод, 1961, 149).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашиплю | зашипимо |
2 особа | зашипиш | зашипите |
3 особа | зашипить | зашиплять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зашипів | зашипіли |
Жіночий рід | зашипіла | |
Середній рід | зашипіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашипімо | |
2 особа | зашипи | зашипіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зашипівши |