зашумувати
ЗАШУМУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Почати пінитися, вкритися піною. І доїть корівку стала Тьотя Поля в холодку. Молоко з руки упало, Полилось, зашумувало, В піну збилося пухку (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 59); * Образно. Боровому здавалось - в'їжджає не в село, а в кипінь і різноцвіття весни, котра ось-ось вихлюпнеться білим цвітом, зашумує сріблом рік (Грим., Незакінч. роман, 1962, 94).
2. розм. Те саме, що забродити1. * Образно. Бродильний елемент живе в суспільстві, його не вбити, Прийде час - і молоде вино зашумує знову (Кол., Терен.., 1959, 358).
3. Те саме, що зашуміти 1, 2. В лісі щось загомоніло, струмок зашумував, забринів (Л. Укр., III, 1952, 186); - Ру-ша-ю! Ру-ша-ю! Ру-ша-ю! - вигукнув пароплав і зашумував дужим гвинтом (Епік, Тв., 1958, 255); Натовп затих, але намить. Знов загув, зашумував (Головко, II, 1957, 158).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашумую | зашумуємо |
2 особа | зашумуєш | зашумуєте |
3 особа | зашумує | зашумують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зашумував | зашумували |
Жіночий рід | зашумувала | |
Середній рід | зашумувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашумуймо | |
2 особа | зашумуй | зашумуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зашумувавши |