заїжджий
ЗАЇЖДЖИЙ, а, е. Який заїхав, прибув звідкись, нетутешній. Стала [Горпина] порядку вчити.., як з заїжджими людьми обіходитися і як їм усе продавати (Кв.-Осн., II, 1956, 256); Вісімнадцятирічна дівчина на своєму весіллі підходить до заїжджого хлопця-щорсівця і каже: «Візьми мене з собою».. І йде за ним. Іде у вихор боротьби (Довж., III, 1960, 303); // у знач. ім. заїжджий, жого, ч.; заїжджа, жої, ж. Людина, що прибула звідкись, нетутешня. Зранку поперек молу кольоровою низкою тягся ряд говірливих тіток із поживною стравою для заїжджих (Панч, І, 1956, 63).
@ Заїжджий двір - те саме, що заїзд1 1. Візник вдарив по конях, і, поки пустилася злива, вони вже були під повіткою заїжджого двору (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 331).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заїжджий | заїжджа | заїждже | заїжджі |
Родовий | заїжджого | заїжджої | заїжджого | заїжджих |
Давальний | заїжджому | заїжджій | заїжджому | заїжджим |
Знахідний | заїжджий, заїжджого | заїжджу | заїждже | заїжджі, заїжджих |
Орудний | заїжджим | заїжджою | заїжджим | заїжджими |
Місцевий | на/у заїжджому, заїжджім | на/у заїжджій | на/у заїжджому, заїжджім | на/у заїжджих |