заїзд
ЗАЇЗД1 , у, ч. 1. Приміщення для зупинки, ночівлі проїжджих, з двором для підвід, коней і т. ін. В заїзді все спало. Скрізь було тихо і мертво (Н.-Лев., II, 1956, 202); Нарешті у заїзді знайшлася кімнатка з канапкою (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 332); * У порівн. На дворі [Артемовому] товклися чужі люди, як у заїзді (А.-Дав., Крила.., 1959, 54).
2. Дорога, якою можна заїхати, в'їхати до чого-небудь, кудись. Заїзду до неї [школи] не було ніякого, тілько стежка (Фр., IV, 1950, 282).
ЗАЇЗД2, у, ч. 1. Дія за знач. заїжджати1, заїздити 1. Перед заїздом [на поле] картоплесаджалку зупиняють на краю ділянки з лівого боку від мірного дроту (Картопля, 1957, 121); // Одночасний приїзд групи людей куди-небудь (звичайно до санаторію, будинку відпочинку і т. ін.). Санаторій «Талас» справді не був розрахований на ту кількість хворих, яку довелося прийняти в перший заїзд (Збан., Сеспель, 1961, 20).
2. спорт. Один з турів у змаганнях, їзда на певну віддаль у гонках, скачках. Особливо багато болільників прийшло подивитися фінальні заїзди чоловіків на академічних суднах (Веч. Київ, 7.VІІІ 1957, З).
3. перев. мн., іст. Несподівані наїзди, наскоки на кого-, що-небудь. Було б тобі меншого брата на заїзди висилати (Сл. Гр.); [Кийок:] Ех! Нудно жить без потіхи, без заїздів! прямо хоч у монастир або знов на Запорожжя мандруй! (К.-Карий, II, 1960, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | заїзд | заїзди |
Родовий | заїзду | заїздів |
Давальний | заїздові, заїзду | заїздам |
Знахідний | заїзд | заїзди |
Орудний | заїздом | заїздами |
Місцевий | на/у заїзді | на/у заїздах |
Кличний | заїзде | заїзди |
заїздити
ЗАЇЗДИТИ, їжджу, їздиш, док., перех. 1. Змучити частою або тривалою і дуже швидкою їздою. [Куць:] Ну, й я ж віддячив їм! Найкращі коні на смерть заїздив; куплять - знов заїжджу (Л. Укр., III, 1952, 252); - Ну, заїздили гнідого! - Злазь, приїхали! - відхекувався Іскров (Бойч., Молодість, 1949, 4).
2. перен. Змучити безперервною роботою. Рятувати треба було цю покірну , роботящу жінку, бо заїздить її стара карга, виб'є з голови й те, що набула колись у технікумі (Збан., Малин. дзвін, 1958, 201).
3. Часто їздячи, збити, затоптати (землю, дорогу і т.ін.).
ЗАЇЗДИТИ2 див. заїжджати2.
ЗАЇЗДИТИ див. заїжджати1.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заїжджу | заїздимо |
2 особа | заїздиш | заїздите |
3 особа | заїздить | заїздять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заїздив | заїздили |
Жіночий рід | заїздила | |
Середній рід | заїздило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заїздімо | |
2 особа | заїзди | заїздіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заїздивши |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заїжджу | заїздимо |
2 особа | заїздиш | заїздите |
3 особа | заїздить | заїздять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заїздив | заїздили |
Жіночий рід | заїздила | |
Середній рід | заїздило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заїздьмо | |
2 особа | заїздь | заїздіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заїздивши |