збожеволілий
ЗБОЖЕВОЛІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до збожеволіти. На неї дивилися очі її дядька, в яких мерехтів вовчий вогник, очі збожеволілої від голоду людини (Речм., Весн. грози, 1961, 69); Збожеволілий від люті Венедикт наказав лучникам стріляти в своїх гінців (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 119).
2. у знач. прикм. Який виражає божевілля. Хоч би слово яке сказала [Пріська], хоч би зітхнула! Тільки збожеволілими очима прикро дивилася на Грицька (Мирний, III, 1954, 18); // у знач. ім. збожеволілий, лого, ч. Психічно хвора людина. То хрип коня, то свист, то постріл, то збожеволілого сміх... (Сос., II, 1958, 410).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | збожеволілий | збожеволіла | збожеволіле | збожеволілі |
Родовий | збожеволілого | збожеволілої | збожеволілого | збожеволілих |
Давальний | збожеволілому | збожеволілій | збожеволілому | збожеволілим |
Знахідний | збожеволілий, збожеволілого | збожеволілу | збожеволіле | збожеволілі, збожеволілих |
Орудний | збожеволілим | збожеволілою | збожеволілим | збожеволілими |
Місцевий | на/у збожеволілому, збожеволілім | на/у збожеволілій | на/у збожеволілому, збожеволілім | на/у збожеволілих |
збожеволіти
ЗБОЖЕВОЛІТИ, ію, ієш. Док. до божеволіти. Молодиця, свіжа й рум'яна, збожеволіла з журби та з горя (Н.-Лев., II, 1956, 243); Повірив суддя, що Гельє справді збожеволів, і звелів усім родичам Петра зібратися, щоб при них випитати його і вже напевне завіритися, що він божевільний (Коцюб., III, 1956, 10); - Насті немає! Настю вкрали! ..Він зовсім збожеволів, кидав гроші жменями і кричав: «Коней!..» (Вовчок, Вибр., 1937, 113); [Маруся:] Перед усім миром знущається [Микита] надо мною й глузує мені у вічі. А одно слово тільки він скаже,.. одним поглядом все скаже - і я всю його зневагу забуду і знову збожеволію (Кроп., I, 1958, 94); [Ніла:] Я кидаю інститут. [Валя:] Ти збожеволіла.. Тепер, коли в інститут потрапити важче, ніж стати кінозіркою! (Дмит., Дівоча доля, 1960, 91).
Збожеволіти можна - уживається при розповіді про крайність, неймовірність обставин, вищу міру чого-небудь. - Ми й те загубили, що мали. Чотириста багнетів! Збожеволіти можна (Головко, II, 1957, 444); А та дорога, якою вони їхали в Каховку, широкий шлях степовий, на десятки кілометрів обсаджений мальвами-рожами! Збожеволіти можна було від тієї краси! (Гончар, Тронка, 1963, 171); Мало не збожеволів (збожеволіла) - уживається при розповіді про сильне переживання. - Ніч уже надворі, а його нема. Христина мало не збожеволіла. Все місто оббігала (Головко, II, 1957, 591); З радощів він мало не збожеволів. Та й як його не радіти, коли світ зразу покращав: і сонце веселіше засяло, і пахощі з садків покотились хвилями, і озимина нічогенько показує на сей рік (Коцюб., І, 1955, 21).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збожеволію | збожеволіємо |
2 особа | збожеволієш | збожеволієте |
3 особа | збожеволіє | збожеволіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | збожеволів | збожеволіли |
Жіночий рід | збожеволіла | |
Середній рід | збожеволіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | збожеволіймо | |
2 особа | збожеволій | збожеволійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | збожеволівши |