зболілий
ЗБОЛІЛИЙ, а, е. Змучений фізичним болем, хворобою і т. ін. На своїх руках обертав він недужу, садовив її. Тра було неабиякої сили й зручності, щоб поратися коло неї, та й не вразити страшне, зболіле тіло (Коцюб., І, 1955, 465); Вічний сон огортав зболіле тіло та потовчені кості (Ков., Тв., 1958, 63); // Змучений переживаннями, горем і т. ін. * Образно. Все, все ранить мої зболілі груди! Я ж винна тому? На власне горе сліз либонь не буде вже в оці (У. Кравч., Вибр., 1958, 42; // Який виражає страждання. Дід Слимак за той час німо, понуро, зі зболілим видом лежав у своїм гнилім берлозі (Фр., II, 1950, 14); Очі на образі аж наче мерехтіли докором, горем, болем, такі вони були живі й розумні, зболілі й строгі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 577).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зболілий | зболіла | зболіле | зболілі |
Родовий | зболілого | зболілої | зболілого | зболілих |
Давальний | зболілому | зболілій | зболілому | зболілим |
Знахідний | зболілий, зболілого | зболілу | зболіле | зболілі, зболілих |
Орудний | зболілим | зболілою | зболілим | зболілими |
Місцевий | на/у зболілому, зболілім | на/у зболілій | на/у зболілому, зболілім | на/у зболілих |