збурений
ЗБУРЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до збурити. Синіла, відбиваючи в своїй глибині ніжні, білі, пухнасті хмарки, повновода, широка, збурена повіддю річка (Коз., Сальвія, 1959, 216); Збурена, зелектризована власними похвалками юрма невгавала (Коцюб., І, 1955, 203); Він, неспокійний, весь збурений суперечливими почуттями, подався на лікарський виклик (Збан., Сеспель, 1961, 125).
2. у знач. прикм. Який перебуває в неспокійному стані. Широкий лан лежав, мов хвилясте, збурене море (Цюпа, Назустріч.., 1958, 366); Текля, збурена, бліда, мовчки слухала, як наволікали на неї поговір, ображали, насміхалися (Горд., Дівчина.., 1954, 252); Нахмурені, зосереджені хлопці, припинивши роботу, спідлоба стежать за просуванням розхристаної, збуреної колони ворожих військ (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 16); Всі почуття її, збурені, незрозумілі, переплутані, вилились в тому вигуку: - Сергій... Петрович! (Собко, Справа.., 1959, 143).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | збурений | збурена | збурене | збурені |
Родовий | збуреного | збуреної | збуреного | збурених |
Давальний | збуреному | збуреній | збуреному | збуреним |
Знахідний | збурений, збуреного | збурену | збурене | збурені, збурених |
Орудний | збуреним | збуреною | збуреним | збуреними |
Місцевий | на/у збуреному, збуренім | на/у збуреній | на/у збуреному, збуренім | на/у збурених |