збіднілий
ЗБІДНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до збідніти. На духовні посади йшли звичайно збіднілі шляхтичі (Фр., XVI, 1955, 416); Збіднілим селянам було не під силу брати участь у війнах і походах (Іст. середніх віків, 1955, 25); Одного з тих теплих, але сумних днів, коли осіннє сонце, прощаючись із збіднілою землею, немов хоче нагадати про літню, животворну силу свою, діти гралися в саду (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 59).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | збіднілий | збідніла | збідніле | збіднілі |
Родовий | збіднілого | збіднілої | збіднілого | збіднілих |
Давальний | збіднілому | збіднілій | збіднілому | збіднілим |
Знахідний | збіднілий, збіднілого | збіднілу | збідніле | збіднілі, збіднілих |
Орудний | збіднілим | збіднілою | збіднілим | збіднілими |
Місцевий | на/у збіднілому, збіднілім | на/у збіднілій | на/у збіднілому, збіднілім | на/у збіднілих |