звабливий
ЗВАБЛИВИЙ, а, е. 1. Який приваблює, манить, спокушає; манливий. Довго бореться з хвилями плавець, а маяк так само рівно світить і не наближається. І самітному плавцеві здається, що допливти до звабливого вогника він не зможе ніколи (Трубл., Шхуна.., 1940, 253); Пропозиція була зваблива (Гур., Новели, 1951, 120); Ох, той звабливий ..запах борщику!.. Хоч би хоч його пахощами полоскотало ніздрі (Збан., Сеспель, 1961, 309); Вмить передо мною промайнули щасливі дні нашого з моєю маленькою дружиною раювання: ліс, річка, моріжок і нас двоє, пустотливих, звабливих (Досв., Вибр., 1959, 56).
2. Принадний, чарівний. Їй хотілося мати всі ці красиві, звабливі речі, жити серед них, промовляти до них, як до живих (Добр., Тече річка.., 1961, 76); Ринулось воно [море] на південь від гір, таке величне і загадкове, таке мінливе і звабливе, що від нього не можна цілими годинами відірвати очей (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 164).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | звабливий | зваблива | звабливе | звабливі |
Родовий | звабливого | звабливої | звабливого | звабливих |
Давальний | звабливому | звабливій | звабливому | звабливим |
Знахідний | звабливий, звабливого | звабливу | звабливе | звабливі, звабливих |
Орудний | звабливим | звабливою | звабливим | звабливими |
Місцевий | на/у звабливому, звабливім | на/у звабливій | на/у звабливому, звабливім | на/у звабливих |