звага
ЗВАГА, и, ж., заст. Рішучість, сміливість. - Добре вам, бабо? - Знов «бабо», подумав [син], але не мав зваги поправить (Коцюб., II, 1955, 277); Я почав на весь світ нарікати. Перестав одрізнять блескіт світлих ідей, Забув звагу - братів рятувати (Граб., І, 1959, 381); Тепер він став до мирної роботи У славній армії борців за мир; Так само повний зваги побороти, Зберіг він твердість рук і гострий зір (Рильський, Наша сила, 1952, 86).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звага | зваги |
Родовий | зваги | зваг |
Давальний | звазі | звагам |
Знахідний | звагу | зваги |
Орудний | звагою | звагами |
Місцевий | на/у звазі | на/у звагах |
Кличний | зваго | зваги |