звитяга
ЗВИТЯГА, и, ж., уроч. 1. Перемога в бою, у війні. [Гелен:] Я певен був, побачивши те військо [лідійське], ..що еллінам, потомленим війною, знесиленим облогою, не встоять проти царя, жадібного звитяги (Л. Укр., II, 1951, 295); Богдан.. Здіймає вгору булаву:- Вперед, братове, я вже бачу Наступну радість в нас гарячу. Звитягу військ моїх нову! (Шпорта, Вибр., 1958, 496); // Героїчний подвиг. Отоді твої нам сили дуже, дуже придадуться - як співця, як піснетворця, як натхненника звитяги (Тич., II, 1947, 22); У творі [«Великі перелоги» М. Стельмаха] зображено картини, які показують життя цілого народу. Це твір про народ, про народні звитяги (Вітч., 6, 1961, 178).
2. Досягнення, успіх, здобуті подоланням труднощів у чому-небудь, наполегливою працею, демонструванням свого мистецтва і т. ін. [Ярослав (підводиться) :] Хвала тобі, всесвітній переможче, На струнах ти ще краще, ніж в бою, Здобув собі звитягу найдорожчу, Дівоче серце, горлицю твою (Коч., Я. Мудрий, 1946, 63); Україно, мускуляста трудова державо! Сяють на твоєму ошатному вбранні золоті зірки героїчних подвигів і трудових звитяг (Літ. Укр., 27.V 1964, 5).
ЗВИТЯГА, -и, ж. 1. Найвища чеснота; цупкість; найвища мужність, готовність здолати перешкоди задля досягнення абиякої високої мети, самовідданість в ябиякій діяльності. Солдат отримує нагороду за проявлену звитягу під час бою. (Балачки 1980-х років, Чернігівщина)
2. Абиякі високі, виняткові властивості, гідності. За його звитяги, його шанувало усе село. (Балачки 1980-х років, Чернігівщина) 3. Те саме, що доблесть.ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звитяга | звитяги |
Родовий | звитяги | звитяг |
Давальний | звитязі | звитягам |
Знахідний | звитягу | звитяги |
Орудний | звитягою | звитягами |
Місцевий | на/у звитязі | на/у звитягах |
Кличний | звитяго | звитяги |