звихрений
ЗВИХРЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до звихрити 1, 2. Сірі султани пилюки, звихреної конем, осідали на скошеній стерні (Тют., Вир, 1964, 272).
2. у знач. прикм. Скуйовджений, розтріпаний (про волосся). Альберт Ейнштейн, знизавши плечима і покопирсавши п'ятірнею в звихреній зачісці, відштовхнувся від спогадів (Рибак, Час.., 1960, 478).
3. у знач. прикм., перен. Розбурханий, збуджений, неспокійний. Пройшовся [Левко] по тісному ганку, і весь у полоні звихрених думок (Стельмах, І, 1962, 152).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | звихрений | звихрена | звихрене | звихрені |
Родовий | звихреного | звихреної | звихреного | звихрених |
Давальний | звихреному | звихреній | звихреному | звихреним |
Знахідний | звихрений, звихреного | звихрену | звихрене | звихрені, звихрених |
Орудний | звихреним | звихреною | звихреним | звихреними |
Місцевий | на/у звихреному, звихренім | на/у звихреній | на/у звихреному, звихренім | на/у звихрених |