зволікання
ЗВОЛІКАННЯ, я, с. Дія за знач. зволікати 4, 5 і зволікатися 2. Добре було б, коли б вже та газета скоріше виходила, а то таке довге зволікання може розхолодити і тих небагато симпатизуючих, які в нас є (Л. Укр., V, 1956, 78); Їй треба було б без зволікань розповісти Максимові про те, що сталося (Ткач, Арена, 1960, 178); Обмін цінностями відбувся без зайвого зволікання (Донч., V, 1957, 320).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зволікання | зволікання |
Родовий | зволікання | зволікань |
Давальний | зволіканню | зволіканням |
Знахідний | зволікання | зволікання |
Орудний | зволіканням | зволіканнями |
Місцевий | на/у зволіканні | на/у зволіканнях |
Кличний | зволікання | зволікання |