звучність
ЗВУЧНІСТЬ, ності, ж. 1. Якість за знач. звучний 1, 2. Найбільшу звучність мають у мові голосні (Худ. чит.., 1955, 35).
2. перен. Популярність, славнозвісність. У розміщенні картин, що їх покійний Аркадій, видно, скуповував не так заради змісту, як звучності імен їх авторів, була вишуканість (Вільде, Сестри.., 1958, 314).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звучність | звучності |
Родовий | звучності, звучности | звучностей |
Давальний | звучності | звучностям |
Знахідний | звучність | звучності |
Орудний | звучністю | звучностями |
Місцевий | на/у звучності | на/у звучностях |
Кличний | звучносте | звучності |