звіриний
ЗВІРИНИЙ, а, е. 1. Прикм. до звір1. Напружений слух ловив, здавалося, якесь незвичайне сопіння і м'яку ходу звіриних лап (Донч., II, 1956, 41); Ніби нікого немає і всередині зимівлі. Ні, є або в усякому разі хтось був: ось звірині шкіри на стіні, ось мисливське знаряддя (Довж., І, 1958, 104); Він же [ворог], уникаючи бою і поспішно відступаючи, ще більше притягував і дратував, як дратують мисливця свіжі звірині сліди (Гончар, III, 1959, 75); Над ворогом літаючи було я любувавсь, як б'ють артилеристи, звірине розриваючи кубло (Гонч., Вибр., 1959, 154); // Власт. звірові (див. звір11). І від цього погляду, якогось ненаситного й звіриного, Тасі ставало моторошно (Дмит., Розлука, 1957, 146).
^ Звіриний стиль (орнамент) - умовна назва стилю чи орнаменту, для якого характерним є зображення тварин.
2. перен. Жорстокий, лютий. Темпи економічного розвитку Радянської країни викликають захоплення у наших друзів.. і звірину злобу й страх у наших ворогів (Ком. Укр., 11, 1962, 3); // Надмірний, дуже великий. Кращі твори Ф. Потушняка.. сповнені гнівного осуду звіриної жадоби збагачення (Рад. літ-во, 11, 1965, 16).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | звіриний | звірина | звірине | звірині |
Родовий | звіриного | звіриної | звіриного | звіриних |
Давальний | звіриному | звіриній | звіриному | звіриним |
Знахідний | звіриний, звіриного | звірину | звірине | звірині, звіриних |
Орудний | звіриним | звіриною | звіриним | звіриними |
Місцевий | на/у звіриному, звіринім | на/у звіриній | на/у звіриному, звіринім | на/у звіриних |