звірка
ЗВІРКА, и, ж. 1. Дія за знач. звіряти2 1-3. Ад'ютант почав повторювати телефонограму для звірки (Бурл., М. Гонта, 1959, 25).
2. спец. Останній перед друкуванням коректурний відбиток в аркушах.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звірка | звірки |
Родовий | звірки | звірок |
Давальний | звірці | звіркам |
Знахідний | звірку | звірки |
Орудний | звіркою | звірками |
Місцевий | на/у звірці | на/у звірках |
Кличний | звірко | звірки |
звірок
ЗВІРОК, рка, ч. Зменш.-пестл. до звір1 1. Розмовляючи, підійшли вони до першої пастки. На снігу біля неї сидів пухнастий звірок (Трубл., Лахтак, 1953, 117); Згадує отець Никон чудовий соболевий комір, пошитий зі шкурки звірка, який трапляється лише вряди-годи (Донч., II, 1956, 9); * У порівн. Аніка, стукнувши віком від скрині, кинулась і собі на піч до Гашіци, котра, мов звірок той, притулилась, тремтячи, в куточку (Коцюб., І, 1955, 250); Мотоцикл сердитим звірком підстрибує по шляху (Стельмах, II, 1962, 139).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звірок | звірки |
Родовий | звірка | звірків |
Давальний | звіркові, звірку | звіркам |
Знахідний | звірка | звірків |
Орудний | звірком | звірками |
Місцевий | на/у звірку, звіркові | на/у звірках |
Кличний | звірку | звірки |