зговорюватися
ЗГОВОРЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗГОВОРИТИСЯ, ворюся, воришся, док. 1. Домовлятися про що-небудь, приходити до згоди. Уже б, здається, пора б і Зіньці звернутися, а її немає... Значить - буде. Зговорюються, певно, коли і як краще прийти (Мирний, IV, 1955, 62); Іноді біди мов зговорювалися між собою і, випереджаючи одна одну, наздоганяли колектив мандрівних акторів (Повість про нар. артиста, 1954, 109); Полуднуючи, свахи зговорились, щоб зараз після Петра в першу неділю справити весілля (Н.-Лев., II, 1956, 320); До Уляни приходили дівчата, приходили й молодиці, і кожна, наче зговорилися, виповідала їй свою тугу за минулим щастям... (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 23).
2. тільки док., звичайно із запереченням не. Порозумітися в розмові, бесіді. - І впертий же ти, Петре Онисимовичу, З тобою ніякий сват не зговориться (Збан., Переджнив'я, 1955, 95); Той погляд неприємно вразив Оксена, і він подумав, що ця людина теж неприємна і з нею тяжко буде зговоритися (Тют., Вир, 1960, 101).
3. тільки док., діал. Завести розмову, розговоритися. Руденко й Ганна почали розмовляти собі вдвох і зговорились про село (Гр., II, 1963, 28).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зговорююся | зговорюємося |
2 особа | зговорюєшся | зговорюєтеся |
3 особа | зговорюється | зговорюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зговорюватимуся | зговорюватимемося |
2 особа | зговорюватимешся | зговорюватиметеся |
3 особа | зговорюватиметься | зговорюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зговорювався | зговорювалися |
Жіночий рід | зговорювалася | |
Середній рід | зговорювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зговорюймося | |
2 особа | зговорюйся | зговорюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зговорюючись | |
Минулий час | зговорювавшись |